Інструкція з застосування препарату Циклофосфамід

Загальна інформація

Циклофосфамід — це алкилирующий цитостатический препарат, що належить до групи азотистих аналогів іприта. Він широко використовується у хіміотерапії різних злоякісних та деяких аутоімунних захворювань. Дія препарату базується на формуванні поперечних зв'язків між нитками ДНК і РНК, що призводить до пригнічення синтезу білка та зупинки поділу клітин пухлини або імунних клітин.

Склад та форма випуску

Найменування	Компоненти
Діюча речовина	Циклофосфамід моногідрат — 534,5 мг (що відповідає 500 мг циклофосфаміду)
Об’єм флакону	50 мл

Фармакологічна дія

Фармакодинаміка

Циклофосфамід є алкилирующим агентом, хімічно близьким до іпритів. Механізм його дії полягає у формуванні крос-лінків між нитками ДНК і РНК, що приводить до блокування реплікації та транскрипції ДНК, а також пригнічує синтез білка, що зупиняє поділ клітин пухлини або імунних клітин.

Фармакокінетика

Після внутрішнього та внутрішньовенного застосування препарат має схожу концентрацію в крові. Метаболізується головним чином у печінці під впливом мікросомальних ферментів, утворюючи активні алкилирующие метаболіти — 4-ОН циклофосфамід і алдофосфамід. Частина метаболітів потрапляє у клітини, де під впливом фосфатаз перетворюється у цитотоксичні форми. Максимальна концентрація метаболітів у плазмі досягається через 2-3 години після внутрішньовенного введення. Виводиться препарат переважно через нирки у вигляді метаболітів, а також у незміненому вигляді — 5-25% дози. T1/2 становить 7 годин для дорослих та 4 години для дітей.

Показання до застосування

• Острий лімфобластний та хронічний лімфолейкоз
• Лімфогранулематоз
• Некласичні лімфоми
• Множинна мієлома
• Рак молочної залози
• Рак яєчників
• Нейробластома
• Ретинобластома
• Грибовидний мікоз
• Лікування раку легень у комбінації з іншими препаратами
• Герминогенні пухлини
• Рак шийки матки, сечового міхура, простати
• Саркоми м'яких тканин, ретикулосаркома, саркома Юінга, пухлини Вільмса, рак простати
• У зв'язку з імуносупресією — аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, колагенози, аутоімунна гемолітична анемія, нефротичний синдром) та профілактика відторгнення трансплантатів

Застосування під час вагітності та годування груддю

Препарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Він може спричинити стерильність у чоловіків та жінок, а у деяких випадках — необоротну. У жінок часто виникає аменорея, яка зазвичай відновлюється через кілька місяців після припинення лікування. У дівчат, що отримували Циклофосфамід у препубертатному віці, вторинні статеві ознаки формуються нормально, і вони здатні до зачаття. У чоловіків можливий розвиток олігоспермії або азооспермії з підвищенням рівня гонадотропінів при нормальній секреції тестостерону. Потенція та сексуальне бажання зазвичай не порушуються.

Протипоказання

• Виражені порушення функції кісткового мозку
• Цистит, затримка сечовипускання
• Активні інфекції
• Вагітність та годування груддю
• Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату

З обережністю застосовують при серцево-судинних захворюваннях, порушеннях функцій печінки та нирок, при адреналектомії, подагрі, нефролітіазі, пригніченні функції кісткового мозку, а також після радіо- або хіміотерапії.

Побічні дії

З боку крові

Лейкопенія, нейтропенія — найбільш часті ускладнення, що проявляються на 7-14 добу лікування. Реєструються рідко тромбоцитопенія та анемія. Відновлення показників крові зазвичай настає через 7-10 днів після припинення терапії.

З боку шлунково-кишкового тракту

Тошнота, блювання, анорексія, стоматит, дискомфорт у животі, діарея або запор. Можливе підвищення активності печінкових трансаминаз, розвитку геморагічного коліту або жовтяниці.

З боку шкіри

Часто розвивається алопеція, яка може початися під час або після лікування. Можуть з'являтися висипи, пигментація шкіри, зміни нігтів.

З боку сечовидільної системи

Геморрагічний уретрит, цистит, некроз ниркових канальців, фіброз сечового міхура. Можуть виникнути порушення функції нирок, гіперурикемія, нефропатія. Рекомендується гідратація для профілактики циститу.

Інфекції

У осіб із тяжкою імунодепресією можливий розвиток серйозних інфекційних процесів.

З боку серцево-судинної системи

Кардіотоксичність при високих дозах, зокрема застійна серцева недостатність, міокардит.

З боку дихальної системи

Інтерстиціальний фіброз легень при тривалому застосуванні високих доз.

З боку репродуктивної системи

Можливий розвиток стерильності, порушення оогенезу та сперматогенезу, атрофія яєчок, олігоспермія або азооспермія, що у деяких випадках є оборотними.

Інші побічні реакції

Кожна реакція може бути індивідуальною та залежить від дози і тривалості лікування. Можуть виникати алергічні реакції, синдром неадекватної секреції АДГ, посилене кровотечі у місці ін'єкції, головний біль, прилив крові до обличчя.

Взаємодія з іншими препаратами

Індуктори мікросомальних ферментів печінки підвищують метаболізм циклофосфаміду, що зменшує його концентрацію в крові. Препарат посилює токсичність суксаметонію, зменшує або затримує метаболізм кокаїну. Спільне використання з аллопуринолом може посилювати його токсичність на кістковий мозок. Також можливі взаємодії з препаратами, що пригнічують кровотворення, та з іншими імуносупресантами, що підвищують ризик інфекцій та вторинних пухлин. Не рекомендується застосовувати разом з грейпфрутовим соком через можливе порушення метаболізму препарату.

Спосіб застосування та режим дозування

Залежно від клінічної ситуації, режим лікування підбирається індивідуально. Найбільш поширені схеми:

• 50-100 мг/м² щоденно протягом 2-3 тижнів
• 100-200 мг/м² або 3 рази на тиждень протягом 3-4 тижнів (внутрішньо або внутрішньовенно)
• 600-750 мг/м² один раз на 2 тижні (внутрішньовенно)
• 1500-2000 мг/м² один раз кожні 3-4 тижні до досягнення суми 6-14 г

Перед введенням препарат розчиняють у воді для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду до концентрації 20 мг/мл.