Лідокаїн — місцевоанестезуючий та антиаритмічний препарат

Лідокаїн є одним з найпоширеніших медикаментів у сфері анестезіології та кардіології, застосовується для проведення місцевих та регіональних анестезій, а також для лікування різноманітних порушень серцевого ритму. Завдяки своїм фармакологічним властивостям він забезпечує швидке та ефективне знеболювання в різних медичних процедурах, а також сприяє стабілізації ритму серця.

Склад препарату

Компонент	Кількість
Діюча речовина	Лідокаїну гідрохлорид
Вспомогальні речовини	Натрію хлорид Розчин натрію їдкого 1 М до pH 5,0–7,0 Вода для ін'єкцій

Фармакологічна дія

Лідокаїн є місцевоанестезуючим і антиаритмічним засобом. Механізм його дії полягає у стабілізації нейрональної мембрани, що знижує її прохідність для іонів натрію, що перешкоджає виникненню потенціалу дії та передачі нервових імпульсів. Це забезпечує швидкий і тривалий ефект знеболення. Крім того, він зменшує автоматизм кардіоміоцитів, пригнічує ектопічні осередки збудження, що робить його ефективним при лікуванні порушень серцевого ритму.

В організмі лікаїн швидко гідролізується у слабощелочній середовищі тканин, дія триває приблизно 60–90 хвилин. При запальних процесах та тканевому ацидозі його анестезуюча активність знижується. Вважається, що лідокаїн незначно впливає на скоротливість і проводимість міокарда, не змінює функцію синусового вузла. Введення у вену швидко досягає системного кровотоку та має короткочасний ефект.

Показання до застосування

• термінальна (поверхнева) анестезія слизових оболонок (урологія, бронхоскопія та інше);
• інфільтраційна анестезія під час хірургічних операцій;
• для анестезії периферичних нервів (стоматологія, хірургія кінцівок тощо);
• блокада нервових сплетінь (плечового, поперекового тощо);
• епідуральна та спінальна (спинномозкова) анестезія;
• місцева анестезія в офтальмології.

У кардіології застосовується для лікування моно- та поліформних екстрасистолій, желудочкової тахікардії, фібриляції желудочків у гострій фазі інфаркту міокарда, а також для профілактики аритмій різного походження.

Протипоказання

• синдром слабкості синусового вузла;
• виражена брадикардія;
• AV-блокада II-III ступеня (крім випадків, коли застосовується зонд для симуляції шлуночків);
• кардіогенні шоки;
• міастенія;
• індивідуальна підвищена чутливість до лідокаїну;
• епілептичні судоми в анамнезі, пов’язані з застосуванням лідокаїну;
• значні порушення функцій печінки.

Побічні дії

• головний біль, запаморочення;
• онеміння язика та слизової рота;
• зниження артеріального тиску;
• уповільнення серцевого ритму;
• печіння або відчуття жеджання у місці застосування (короткочасне);
• можливі алергічні реакції.

Взаємодія з іншими препаратами

Не рекомендується одночасне застосування лідокаїну з бета-адреноблокаторами через підвищення ризику розвитку токсичних явищ. Взаємодіє з дигітоксином, посилюючи його кардіотоксичність, а з курареподобними препаратами — підвищує ризик м'язової релаксації.

Введення разом з аймаліном, амиодароном, верапамілом або хінідином може посилити кардіодепресивний ефект. Взаємодія з поліміксином-В може призвести до пригнічення нервово-м'язової передачі.

При застосуванні у пацієнтів, що приймають інгібітори МАО, можливо посилення місцевоанестезуючого ефекту та підвищення концентрації у крові.

Спосіб застосування, курс і доза

Місцева анестезія

Зазвичай для проведення ін’єкцій застосовують від 5 до 10 мл 2% розчину. Для анестезії плечового або поперекового сплетінь вводять 5–10 мл, для пальців — 2–3 мл. Максимальна доза не перевищує 10 мл у 2% концентрації, повторне введення протягом 24 годин не рекомендується.

Перед введенням у високоваскулярні тканини слід обережно виконувати ін'єкцію, щоб уникнути проникнення у кровоносну систему.

Кардіологічне застосування

Внутрішньовенно вводять 1–2 мг/кг маси тіла, максимально до 100 мг за одну процедуру. Повторні введення можливі через 3–4 хвилини, загальна доза не повинна перевищувати 300 мг.

Внутрішньовенно крапельно — 20–55 мкг/кг/хв, але не більше 2 мг/хв протягом 24–36 годин.

Мієлічно — 2–4 мг/кг, разова доза не більше 200 мг, з інтервалами 4–6 годин.

При інфаркті міокарда — 4 мг/кг внутрішньом’язово одноразово перед транспортировкою (до 300 мг).

Передозування

Симптоми: головний біль, запаморочення, тремор, судоми, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску.

Лікування включає забезпечення прохідності дихальних шляхів, подачу кисню, застосування діалізу (неефективний у гострій фазі), внутрішньовенно — атропін для брадикардії, а при судомах — діазепам або тиопентал натрію.

Особливі вказівки

Обережність при застосуванні у пацієнтів з порушеннями функцій печінки, нирок, серцево-судинної системи, а також у літніх та ослаблених пацієнтів. Не рекомендується застосовувати для місцевої анестезії перед тонзилектомією або аденотомією у дітей до 8 років.

При швидкому внутрішньовенному введенні можливе різке зниження артеріального тиску та колапс.

Враховуючи здатність гасити глотковий і кашльовий рефлекси, слід уникати попадання в кровотік або слизові оболонки, особливо при застосуванні у глотковій зоні.

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій у флаконах по 10 мл.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не понад 25°C. Тримати у недоступному для дітей місці.

Срок придатності

2 роки від дати виготовлення. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Додаткова інформація

Лідокаїн — високоефективний препарат для місцевого знеболювання та лікування аритмій. Перед застосуванням обов’язково ознайомтеся з офіційною інструкцією та проконсультуйтеся з лікарем. Застосування препарату без призначення може бути небезпечним для здоров'я.