Нейрокс (Neurox) – комплексний препарат для нейропротекції та покращення мозкового кровообігу

Нейрокс — це медикаментозний засіб, який має широкий спектр фармакологічних дій, включаючи нейропротекторну, антигіпоксичну, ноотропну, анксиолітичну та протисудомну активність. Препарат застосовується для лікування різних неврологічних та кардіологічних станів, сприяє покращенню метаболізму та мікроциркуляції в головному мозку, а також має антиоксидантні властивості.

Склад препарату

Діюче речовина	Этилметилгидроксипиридина сукцинат — 50 мг
Вспомогані речовини	Натрія дисульфіт — 1 мг Вода для ін'єкцій — до 1 мл

Фармакологічна дія

Нейрокс є інгібітором вільнорадикальних процесів та мембранопротектором. Його основні фармакодинамічні властивості включають:

• антигипоксичну та стрессопротективну активність;
• ноотропну та протисудомну дію;
• анксиолітичний ефект;
• покращення обміну речовин і кровообігу в головному мозку;
• зменшення судинних спазмів та підвищення енергетичної активності клітин мозку;
• зниження агрегації тромбоцитів і стабілізація мембран кров’яних клітин.

Механізм дії базується на антиоксидантних та мембранопротекторних властивостях, що дозволяє зменшувати пошкодження тканин мозку при гіпоксії та ішемії, покращувати синаптичну передачу та підвищувати рівень дофаміну у головному мозку.

Клінічно препарат сприяє нормалізації метаболічних процесів у пошкодженому міокарді, зменшує зону некрозу та покращує електричну активність і скоротливість серцевого м’яза. Також він має позитивний вплив на коронарний кровотік і знижує ризик розвитку повторних ішемічних нападів.

У випадках стресових ситуацій, препарат нормалізує поведінкові та соматовегетативні порушення, сприяє відновленню сну та підвищує когнітивні функції, знижуючи дистрофічні зміни в мозкових структурах.

Фармакокінетика

Після внутрішньом’язового введення Нейрокс швидко потрапляє у кровотік, максимальна концентрація (Cmax) досягається через 0,3–0,58 години. Препарат швидко розподіляється по тканинах і метаболізується в печінці глюкуронізацією. Виводиться переважно з сечею у вигляді метаболітів — до 50% за 12 годин, у незначній кількості — у незміненому вигляді (близько 0,3%). Тривалість залишання препарату в організмі становить близько 0,7–1,3 години.

Біодоступність і швидкість елімінації залежать від дози та індивідуальних особливостей пацієнта.

Показання до застосування

• острі порушення мозкового кровообігу (у складі комплексної терапії);
• черепно-мозкова травма та її наслідки;
• дисциркуляторна енцефалопатія;
• синдром вегетативної дистонії;
• легкі когнітивні порушення атеросклеротичного генезу;
• тривожні розлади при невротичних та неврозоподібних станах;
• острий інфаркт міокарда (з перших днів) у складі комплексної терапії;
• первинна відкритокутова глаукома різних стадій, у складі комплексної терапії;
• купірування абстинентного синдрому при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних та вегетативно-судинних розладів;
• остра інтоксикація антипсихотичними препаратами.

Протипоказання

• індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату;
• остра ниркова недостатність;
• остра печінкова недостатність;
• вагітність та період грудного вигодовування;
• дитячий вік.

З обережністю: алергічні захворювання та реакції в анамнезі, зокрема підвищена чутливість до сульфітів.

Побічні дії

• При парентеральному введенні (особливо швидко в/в) можливі: сухість у роті, металевий присмак, тепло по всьому тілу, дискомфорт у грудях та дихальні розлади, що зазвичай мають транзиторний характер і пов’язані з швидкістю введення.
• При тривалому застосуванні можуть виникати: нудота, метеоризм, порушення сну (сонливість або безсоння).
• Можливі алергічні реакції різної тяжкості.

Взаємодія з іншими препаратами

Нейрокс посилює дію бензодіазепінів, протисудомних засобів (карбамазепін), препаратів для лікування паркінсонізму (леводопа), нитратів. Також зменшує токсичність етилового спирту, що важливо при алкогольних отруєннях.

Спосіб застосування та дози

Загальні рекомендації

Внутрішньом’язово або внутрішньовенно (струйно або крапельно). Перед застосуванням розводити у 0,9% розчині натрію хлориду. Максимальна добова доза — 1200 мг.

Введення

• Струйне — повільно протягом 5–7 хвилин;
• Крапельне — зі швидкістю 40–60 крапель/хвилину.

Курс застосування

При гострих порушеннях мозкового кровообігу — у перші 10–14 днів вводити внутрішньовенно по 200–500 мг 2–4 рази на добу, потім — внутрішньом’язово по 200–250 мг 2–3 рази на день протягом 2 тижнів.

При черепно-мозковій травмі та її наслідках — у тому ж режимі протягом 10–15 днів.

Для профілактики дисциркуляторної енцефалопатії — внутрішньом’язово по 200–250 мг двічі на добу протягом 10–14 днів, потім — по 100–250 мг 2–3 рази на день ще 2 тижні.

При невротичних станах та когнітивних порушеннях у літніх — внутрішньом’язово по 100–300 мг/добу протягом 14–30 днів.

При гострому інфаркті міокарда — у рамках комплексної терапії, у перші 14 днів, у/в або у/м по 200–500 мг 2–3 рази на добу.

Особливості застосування

Терапевтичний курс та дозування визначаються лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта і клінічної ситуації.

Передозування

Симптоми — порушення сну (бессонниця або сонливість), короткочасне підвищення артеріального тиску при швидкому в/в введенні. Лікування — симптоматичне, за необхідності застосовують транквілізатори (нитразепам, оксазепам, діазепам) або гіпотензивні засоби під контролем АТ.

Форма випуску

Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення, у флаконах по 2 мл та 5 мл.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, темному місці при температурі не вище 25°C. Берегти від дітей.

Термін придатності

3 роки від дати виготовлення. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Інструкція для лікаря

Перед застосуванням необхідно ознайомитися з офіційною інструкцією та врахувати протипоказання і можливі взаємодії препарату. Терапія повинна проводитися під контролем фахівця з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.