Інструкція щодо застосування препарату Пантопразол

Пантопразол є сильним інгібітором протонної помпи, що застосовується для зменшення секреції шлункової кислоти. Його застосовують у лікуванні різних гастроентерологічних захворювань, пов’язаних із підвищеною кислотністю шлункового соку.

Склад препарату

Фармакологічна дія

Фармакотерапевтична група: засіб, що знижує секрецію шлункового соку — інгібітор протонної помпи (ATX код: А02ВС02).

Фармакодинаміка

Пантопразол є заміщеним бензімідазолом, що специфічно блокує активність ферменту H+/К+ АТФ-ази у париетальних клітинах шлунка, що відповідає за кінцевий етап секреції кислоти. Препарат активується у кислому середовищі, трансформуючись у активну форму всередині клітин. Це веде до значного та тривалого зниження виробництва шлункової кислоти незалежно від стимуляторів, таких як гістамін, ацетилхолін або гастрин.

Зниження кислотності в шлунку сприяє загоєнню ерозій і виразок, а також підвищує ефективність антибіотикотерапії при лікуванні хелікобактерної інфекції. Важливою особливістю є те, що під час застосування препарату рівень гастрину та хромограніна A підвищується, але ці зміни є оборотними.

Антисекреторна активність

Після прийому 20 мг пантопразолу зниження секреції кислоти починається вже через 2,5-3,5 години, досягаючи максимуму через 2-3 години. При щоденному застосуванні протягом 7 днів знижує рівень кислоти до 56% через 2,5-3,5 години та до 50% — через 24,5-25,5 годин. Це сприяє загоєнню виразок та зменшенню симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Фармакокінетика

• Всмоктування: Пантопразол швидко всмоктується, досягаючи максимуму у крові через 2,5 години. Біодоступність становить приблизно 77%. Вживання з їжею не впливає на рівень всмоктування.
• Розподіл: Связується з білками крові на 98%, об’єм розподілу — 0,15 л/кг.
• Метаболізм: Основний шлях — у печінці за допомогою ферментів CYP2C19 та CYP3A4. Метаболіт — десметилпантопразол.
• Виведення: Т1/2 складає близько 1 години, переважно через нирки у вигляді метаболітів, решта — через кишечник. У пацієнтів з циррозом печінки Т1/2 значно збільшується.

Показання до застосування

• Для дози 20 мг: симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби легкого ступеня (ізжога, відрижка).
• Для дози 40 мг: лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення), ерозивного гастриту (з урахуванням прийому НПЗП); ерадикація H. pylori у комбінації з антибактеріальними засобами; синдром Золлінгера-Еллісона.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Вагітність: Через відсутність достатніх даних про безпеку застосування препарату у вагітних, його застосування не рекомендується. Використання можливе лише за життєвими показаннями під контролем лікаря.

Годування груддю: Пантопразол і його метаболіти виявлені у грудному молоці. Застосування під час годування не рекомендується, оскільки можливий вплив на новонароджених.

Протипоказання

• Індивідуальна підвищена чутливість до пантопразолу або інших компонентів препарату.
• Диспепсія невротичного генезу.
• Одночасне застосування інгібіторів ВІЧ-протеаз, таких як атазанавір і нелфінавір, через зміну їх біодоступності.
• Вік до 18 років.
• Період вагітності та годування груддю.

Побічні дії

При застосуванні у рекомендованих дозах побічні явища виникають рідко. Найчастіше спостерігаються:

• З боку системи крові: рідко — агранулоцитоз; дуже рідко — тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія.
• З боку нервової системи: частіше — головний біль, запаморочення; рідко — порушення смаку, парестезії.
• З боку шлунково-кишкового тракту: часті — запор, діарея, нудота, біль у животі; рідко — блювота, метеоризм.
• З боку шкіри: часті — висип, свербіж; рідко — кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
• Інші: можливі зміни у лабораторних показниках, зокрема підвищення активності печінкових трансаміназ.

Взаємодії з іншими препаратами

Пантопразол може впливати на всмоктування деяких ліків, що залежать від кислотності шлункового соку, таких як інгібітори ВІЧ-протеаз, клопідогрель, препаратів, що містять залізо. Тому необхідно враховувати можливі зміни у фармакокінетиці при сумісному застосуванні з іншими лікарськими засобами.

Дозування та курс застосування

• Для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби: 20 мг один раз на добу протягом 4-8 тижнів.
• При виразковій хворобі: 40 мг один раз на добу у фазі загострення, курс визначає лікар.
• Ерадикація H. pylori: комбінація з антибіотиками (амоксицилін і кларитроміцин або метронідазол) протягом 7-14 днів.
• Для синдрома Золлінгера-Еллісона: дози підбираються індивідуально залежно від рівня кислотності.

Передозування

При передозуванні можливі симптоми, схожі з побічними реакціями. Лікування симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Необхідно провести симптоматичну терапію, при цьому слід контролювати стан пацієнта і функцію печінки.

Особливі вказівки

• Не рекомендується застосовувати тривалий час без медичного контролю.
• При тривалому застосуванні можливе розвиток гіпонатріємії, гіпомагніємії, гепатоцелюлярних уражень.
• Під час лікування слід контролювати стан печінки і рівень магнію у крові.
• При появі будь-яких побічних реакцій або симптомів неспецифічного характеру слід звернутися до лікаря.

Форма випуску

Таблетки, вкриті оболонкою, по 20 мг та 40 мг. Упаковані в контейнери або блістери.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C. Тримати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

Зазначений на упаковці. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.