Інструкція з застосування препарату

Фінлепсин® — це противоепілептичний препарат, який застосовується для контролю та профілактики різних форм епілепсії та інших неврологічних станів. Перед початком лікування необхідно ознайомитися з рекомендаціями щодо застосування, протипоказаннями та можливими побічними ефектами.

Склад препарату

Компонент	Кількість у 1 таблетці
Діюча речовина	карбамазепін — 200,00 мг
Допоміжні речовини	мікрокристалічна целюлоза (тип 12), желатин, кроскармелоза натрію, магнію стеарат

Фармакологічна дія

Фінлепсин® належить до групи противоепілептичних засобів (код АТХ: N03AF01). Механізм дії базується на стабілізації мембран нейронів, що перебувають у збудженому стані, а також на блокуванні відкриття натрієвих каналів, що знижує передачу імпульсів у нервовій системі. Це дозволяє запобігати виникненню і поширенню судомних нападів.

Карбамазепін має також нейротропні і психотропні властивості, що проявляються у зниженні симптомів тривоги, депресії і агресивності, особливо у пацієнтів з епілепсією та неврологічними розладами.

Показання до застосування

• Складні або прості парціальні епілептичні напади (з або без вторинної генералізації);
• Генералізовані тонико-клонічні напади;
• Змішані форми епілепсії;
• Острые маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів для профілактики рецидивів або ослаблення клінічних проявів загострення;
• Синдром алкогольної абстиненції;
• Ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі;
• Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітність

Карбаазепін швидко проникає через гематоплацентарний бар’єр та може впливати на розвиток плода. Вірогідний ризик народження дітей з вродженими аномаліями, включаючи дефекти нервової трубки, порушення розвитку серця, черепно-лицевих структур та інших систем.

Згідно з даними реєстрів, частота структурних аномалій у дітей, народжених матерями, які отримували препарат у першому триместрі, становила приблизно 3%. Тому застосування препарату у вагітних слід здійснювати з особливою обережністю, оцінюючи соотношення користі та ризику.

При необхідності застосування у вагітних, рекомендується підтримувати мінімально ефективну дозу та регулярний контроль концентрації карбамазепіну у крові.

Годування груддю

Карбамазепін проникає у грудне молоко, концентрація якого становить 25-60% від рівня у плазмі крові. У зв’язку з цим, при необхідності тривалого лікування у період лактації рекомендується оцінити потенційний ризик для немовляти та можливе проявлення побічних реакцій, таких як сонливість, алергічні реакції або порушення роботи печінки.

Протипоказання

• Індивідуальна чутливість до карбамазепіну або допоміжних компонентів;
• Алергічні реакції на препарат у минулому;
• Вагітність (при відсутності призначення лікаря та вагомих показань);
• Маленькі вікові групи (діти до 6 років) без рекомендації лікаря;
• Наявність гострих порушень функцій печінки або нирок, що можуть погіршити метаболізм препарату.

Побічні дії

Можливі побічні реакції включають:

• Головний біль, запаморочення, сонливість;
• Порушення шлунково-кишкового тракту: нудота, блювота, запор;
• Шкірні реакції: висип, свербіж, алергічні прояви;
• Порушення з боку центральної нервової системи: тремор, дратівливість, порушення сну;
• Зміни в аналізах крові: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія;
• Можливе зниження або підвищення рівня печінкових ферментів.

Взаємодія з іншими препаратами

Карбамазепін може посилювати або послаблювати ефект інших лікарських засобів через індукцію ферментів печінки. Зокрема, він знижує ефективність пероральних контрацептивів, антикоагулянтів, деяких антибіотиків та інших протисудомних засобів. Тому при одночасному застосуванні необхідно коригувати дозу або обирати альтернативні методи контрацепції і лікування.

Як правильно приймати, курс і дозування

Препарат призначають внутрішньо під час їжі або після їди. Дозу визначає лікар залежно від клінічної ситуації, ваги пацієнта та рівня концентрації у крові. Початкове дозування зазвичай становить 200 мг 2-3 рази на добу. Поступово дозу збільшують до досягнення терапевтичного ефекту, що забезпечується концентрацією у крові від 4 до 12 мкг/мл.

Курс лікування визначає лікар індивідуально, враховуючи реакцію пацієнта та контроль рівня препарату у крові. У разі пропуску дози — не слід різко підвищувати наступну, а продовжувати терапію за рекомендаціями лікаря.

Передозування

Ознаки передозування включають сонливість, нудоту, блювоту, порушення свідомості, судоми. У разі підозри на передозування необхідно звернутися до медичного закладу. Лікування полягає у підтримці дихання, контролі життєвих функцій та симптоматичній терапії. Виведення препарату з організму — з використанням симптоматичних заходів, гемодіалізу або перитонеального діалізу у важких випадках неефективне через високий зв’язок з білками крові.

Спеціальні вказівки

Перед початком терапії необхідно провести оцінку функціонального стану печінки та крові. Необхідний регулярний моніторинг рівня препарату в крові, особливо у перші місяці лікування. Не рекомендується різке припинення прийому без консультації лікаря, оскільки це може спричинити виникнення судом або погіршення стану.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок потрібно враховувати можливі зміни у фармакокінетичних характеристиках препарату.

Форма випуску та умови зберігання

Препарат випускається у вигляді таблеток по 200 мг у пластикових блістерах. Зберігати у сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°C. Термін придатності — 3 роки.