Інструкція з застосування препарату Івабрадин

Виробник

Виробником препарату є компанія, що займається розробкою та виробництвом лікарських засобів, відповідно до міжнародних стандартів якості.

Склад

Одна таблетка містить:

Оболонка таблетки:

• гипромелоза – 2,700 мг
• діоксид титану – 0,570 мг
• макрогол-6000 – 0,490 мг
• жовтий залізооксид – 0,040 мг

Одна таблетка 7,5 мг містить:

Оболонка таблетки:

• гіпромелоза – 2,700 мг
• діоксид титану – 0,570 мг
• макрогол-6000 – 0,490 мг
• жовтий залізооксид – 0,030 мг
• червоний залізооксид – 0,010 мг

Фармакологічна дія

Фармакотерапевтична група: антиангінальні засоби.

Код АТХ: С01ЕВ17.

Фармакодинаміка

Івабрадин – селективний інгібітор If-каналів синусового вузла серця, що регулюють спонтанну диастолічну деполяризацію та частоту серцевих скорочень (ЧСС). Механізм дії полягає у специфічній блокаді цих каналів, що призводить до дозозалежного зниження ЧСС без впливу на проведення імпульсів по внутрішньосердечних шляхах, скоротливу здатність міокарда або реполяризацію шлуночків.

Крім того, івабрадин може взаємодіяти з Ih-каналами сітківки ока, що схожі з Ir-каналами серця, що може спричиняти тимчасове порушення зору (фотопсію) при різких змінах яскравості освітлення.

Основні фармакологічні особливості

• Дозозалежне зниження частоти серцевих скорочень, яке досягає ефекту «плато» при дозах понад 15 мг двічі на добу, що знижує ризик вираженої брадикардії (менше 40 уд/хв).
• Зменшення навантаження на серце та зниження потреби міокарда у кисні за рахунок зниження ЧСС та систолічного артеріального тиску.
• Не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скоротливість міокарда або реполяризацію шлуночків.
• Під час досліджень не виявлено впливу на час проведення імпульсів через передсердя і шлуночки.
• Застосування у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (ФВЛЖ 30-45%) не знижує скоротливу здатність міокарда.
• Позитивний ефект у зниженні симптомів стенокардії та покращенні функціонального класу ХСН.

Фармакокінетика

Абсорбція

Івабрадин швидко і майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті після перорального прийому. Максимальна концентрація у плазмі (С_max) досягається через 1 годину натще. Біодоступність становить приблизно 40% через ефект «перше проходження» через печінку. Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1 годину і підвищує концентрацію у крові на 20-30%, тому рекомендується приймати препарат одночасно з їжею, щоб зменшити варіабельність концентрації.

Розподіл

Препарат зв’язується з білками крові приблизно на 70%. Об’єм розподілу у стані рівноваги становить близько 100 л. Концентрація у плазмі після довготривалого застосування у дозі 5 мг двічі на добу становить близько 22 нг/мл.

Метаболізм

Івабрадин метаболізується у печінці та кишечнику за участю ізоферменту CYP3A4, утворюючи активний метаболіт – N-десметильований похідний. Основний активний метаболіт становить 40% від дози івабрадину. Метаболізм активного метаболіту відбувається також за участю CYP3A4. Івабрадин має низьке афінітет до CYP3A4 і не індукує або інгібує цей ізофермент, що зменшує ризик взаємодій з іншими препаратами.

Виведення

Період напіввиведення (Т_1/2) становить у середньому 2 години, ефективний – близько 11 годин. Загальний кліренс – приблизно 400 мл/хв, з яких 70 мл/хв припадає на нирки. Більше 95% препарату та його метаболітів виводиться через нирки та кишечник, при цьому близько 4% прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді через нирки.

Особливі вказівки

• При призначенні пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна, оскільки фармакокінетика у цій групі подібна до загальної популяції.
• У пацієнтів із легким порушенням функції печінки (до 7 балів за шкалою Чайлд-Пью) АУК і концентрація препарату збільшуються приблизно на 20%, що необхідно враховувати при підборі дози.
• При тяжкій печеночній недостатності (більше 9 балів) застосування препарату протипоказане.
• Взаємодія з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, еритроміцин) може значно підвищити концентрацію івабрадину, тому необхідна корекція дози або контроль стану.

Показання до застосування

• Симптоматичне лікування стабільної стенокардії у пацієнтів з нормальним синусовим ритмом і ЧСС не менше 70 уд/хв, у разі непереносимості або протипоказань до застосування бета-адреноблокаторів;
• Лікування хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за NYHA з систолічною дисфункцією у пацієнтів із синусовим ритмом і ЧСС не менше 70 уд/хв у комбінації з стандартною терапією, що включає бета-адреноблокатори або при їх непереносимості.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Застосування препарату Івабрадин протипоказане під час вагітності та годування груддю через недостатність даних щодо безпеки та можливий ризик для плода і новонародженого. В дослідженнях на тваринах виявлено ембріотоксичну та тератогенну дію препарату. Жінкам репродуктивного віку рекомендується використовувати надійні засоби контрацепції під час лікування.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до івабрадину або будь-яких допоміжних компонентів препарату;
• ЧСС в стані спокою менше 70 уд/хв перед початком лікування;
• Кардіогенні шоки, гострий інфаркт міокарда;
• Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт.ст., діастолічний менше 50 мм рт.ст.);
• Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за Чайлд-Пью);
• Синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада;
• Нестабільна або гостра серцева недостатність;
• Залежність від електрокардіостимулятора;
• Неспокійна стенокардія, атріовентрикулярна блокада II-III ступеня;
• Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, ритонавір тощо) або з верапамілом і дилтіаземом;
• Вагітність та період годування груддю;
• Вік до 18 років.

Побічні дії

• З боку серцево-судинної системи: брадикардія, головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність;
• З боку зору: фотопсія, тимчасове порушення зору, що зазвичай є оборотним;
• Загальні реакції: нудота, втома, диспепсія;
• Можливі індивідуальні алергічні реакції.

Взаємодія з іншими препаратами

• Препарати, що інгібують CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, ритонавір) – потенційно підвищують концентрацію івабрадину, тому їх застосування потребує корекції дози;
• Верапаміл і дилтіазем – можуть посилювати ефект зниження ЧСС і використовуються з обережністю;
• Можливе посилення побічних дій при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами або препаратами, що знижують ЧСС.

Спосіб застосування, курс лікування та дози

Препарат призначають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води. Дозування встановлюється лікарем залежно від стану пацієнта та показань. Зазвичай починають з 5 мг двічі на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 7,5 мг двічі на добу через 2 тижні. Максимальна добова доза становить 15 мг, розділена на 2 прийоми.

Курс лікування визначає лікар, враховуючи клінічну ефективність та переносимість. При появі симптомів передозування потрібно припинити застосування та звернутися за медичною допомогою.

Передозування

При передозуванні можливе значне зниження ЧСС, артеріальна гіпотензія, порушення свідомості. Лікування включає симптоматичну терапію, моніторинг життєвих функцій, при необхідності – застосування активованого вугілля, підтримуюча терапія та відповідні заходи для стабілізації стану.

Умови зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°C, в оригінальній упаковці, що захищає від світла та вологи.

Термін придатності

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення строку придатності, зазначеного на упаковці.